Обручку

Ліза зовсім недавно переїхала до Антона. Вони зустрічалися півроку, а потім вирішили жити разом. Раніше вони обидва знімали квартири, але у Антона була двійка.

І в хорошому районі, тому вирішили жити в ній.У Лізи був вихідний. Вона сиділа вдома.

Вирішила подивитися який-небудь серіал. Включила ноутбук. А інтернету немає.

Вона відразу зателефонувала своєму хлопцеві, щоб дізнатися, що робити.Він сказав взяти на поличці в шафі договір, і зателефонувати за номером, який там був вказаний, щоб дізнатися, в чому проблема.Ліза полізла за договором.

Знайшла його майже відразу. Але раптом їй на очі попалася дивна коробочка. Вона вирішила потім подивитися, що її коханий там зберігає.

Подзвонила операторам. Виявилося, що проблеми з їх роутером. Довелося викликати майстра.

Він приїхав, через півгодини. А ще через хвилин 20 інтернет з’явився знову.Дівчина вирішила покласти договір на місце, коли проводила майстра.

І на неї знову недовірливо подивилася та коробка. Вона її дістала і відрила. Всередині лежало обручку.

Чоловіча.Ліза дуже засмутилася. У голову відразу полізли погані думки.

– Він зберігає кільце з минулого весілля? Хіба він не знає, що це погана прикмета? Невже він досі не забув свою колишню? Як це розуміти? Навіщо тоді він запропонував нам жити разом? Я що для нього тільки тимчасовий варіант? Але це ж так не чесно по відношенню до мене!Ліза дуже засмутилася. Поклала перстень на місце і закрила шафу, що це злісна коробочка більше не попадався їй на очі.Спочатку вона хотіла зателефонувати Антону, то потім передумала.

– Скоріше всього, він як-небудь отшутится. Або що-то збреше! – подумала вона.Ліза подзвонила своїй подрузі краще Тетяні.

– Ти уявляєш? Антон досі зберігає свою обручку? Ось чому чоловіки такі? В очі кажуть, що люблять, а виявляється, що все це брехня і облуда! – обурювалася вона.- Нічого собі! Я ж тобі казала, що він якийсь дивний. Ну, не міг чоловік у тебе закохатися вже після третього побачення! Не буває такого! Даремно ти мене не слухала! Але постривай, може, зараз щось разом придумаємо.

Треба ж вивести його на чисту воду.- Так на яку чисту воду? І так все зрозуміло! Він досі її кохає. Інакше, навіщо зберігати кільце! Моя бабуся казала, що якщо чоловік або жінка зберігає кільце після весілля, значить, до цих пір любить.

А значить, до цих пір не вільний. До цих пір в тих відносинах. Я одного не зрозумію – навіщо він мені запропонував жити разом? Я що іграшка для нього?- Ох, люба, виходить, що просто іграшка.

Може, він взагалі тебе жити покликав, щоб ця гримза приревнувала його? А як тільки вона назад почне проситися. Так він тебе та покине. Краще тобі піти від нього, так правильніше буде.

І заодно покажеш йому, з якого ти тіста зроблена!- Так куди ж я піду? Я ж тільки днями відмовилася від своєї квартири. Вони вже, напевно, інших мешканців знайшли. Що ж мені на вокзалі ночувати? – вже майже ридала в трубку подруга.

– А ти не плач. Спочатку подзвони минулим господарям. Може, порожня ще твоя квартира.

За попит не б’ють у ніс. Сама знаєш. Давай, а потім передзвони мені, а то я буду хвилюватися.

Ліза набрала Ганну Олександрівну, господиню свого минулого квартири. Вона сказала, що ще не встигла її здати. І буде не проти, якщо дівчина повернеться, адже вони з нею вже три роки знайомі.

Радісна Ліза пообіцяла, що сьогодні ж назад перевезе свої речі. І знову зателефонувала Тетяні.- Все, квартиру ще не здали.

Я поїду назад. А він хай залишається з мріями про свою колишню і зі своєю обручкою. Не потрібен він мені такий.

Даремно тільки час на нього витратила. Адже і любила ж цього гада!- Не заслуговує він твоєї любові! Правильно! Прямо зараз починай пакувати валізи!Дівчата попрощалися і Ліза почала збирати свої речі. Як раз в цей момент Антон повернувся додому.

Йому потрібно було взяти деякі інструменти, які він забув.Побачивши, що його дівчина збирає речі, він спокійно запитав.- А що тут відбувається?- А сам як думаєш? Я знайшла твою обручку!Антон посміхнувся і подивився на свою бесноватую подругу.

– Іііі?- Що іііі? Ти досі любиш колишню. Я все зрозуміла. Не буду тебе обмежувати.

Краще відразу поїду назад до себе. Я зрозуміла, що ти мене не любиш і ніколи не полюбиш!Антон спокійно дістав ту коробочку з шафи. Взяв кільце і надів його на палець.

Опустив руку вниз і кільце з дзвоном впав на підлогу.- Ліза, а ти коли його знайшла, на розмір уваги не звернула? – поцікавився він.- Воно не твоє? – з жахом запитала дівчина.

– Ні, звичайно. Я його минулого тижня на риболовлі знайшов. Хотів перевірити, золото це чи ні.

Думав, що якщо золото, то можна буде переплавити нам на обручки. Або здати як лом, додати грошей і купити нові.Лізі було так соромно.

Вона відчувала себе напівбожевільній, а точніше неосудною. Вона навіть не могла придумати, що сказати в своє виправдання.- А коробка звідки?- Я її тут у квартирі знайшов.

В коморі. Мабуть, від минулих мешканців залишилася. Так що? Більше нічого сказати?Ліза сіла на ліжко, винувато подивилася на Антона і заплакала.

– Прости мене, будь ласка. Я така дурна!Антон розсміявся.- Пробачити? Та я тебе за це ввечері тапком відшльопаю.

Речі вона свої збирати надумала. Тобі вже виповнилося 30 років, а ведеш себе, як дитина! Мабуть, знову Таньки своєї дзвонила? Давай на майбутнє? Перш ніж приймати такі от рішення на рахунок мене і нас, спочатку поговори зі мною. Домовилися?- Так, – жалібно сказала вона.

– Обіцяєш?- Обіцяю.Антон поцілував Лізу і поїхав назад на роботу. По дорозі він тільки і думав, як його занесло полюбити цю чокнутую дівчину.

Ліза ще довго сиділа і намагалася осмислити те, що сталося. Їй було так соромно. І раптом вона згадала про господиню минулого квартири.

І їй стало ще більше соромно. Вона набрала її номер, а коли та відповіла, тільки сказала:- Ганна Олександрівна, тут така справа, я не приїду. Вибачте.
Всім велике спасибі за підписку, коментарі і лайки)Навігація по каналу Юля С. Ще розповіді:Більше не можу!Зайвий ротНе ідеальна дочка