Теща змінила наших дітей в свою сторону
Я познайомився зі своєю майбутньою дружиною дуже банально. Ми поступили в один і той же місто і в один і той же університет. Мені було 21 рік, а їй 20.
Після декількох місяців спілкування, ми дізналися, що вона завагітніла. Я, не вагаючись, одразу ж зробив їй пропозицію, і ми прийняли рішення розписатися, запросивши на цей захід лише найближчих родичів і друзів.Через кілька місяців я був найщасливішою людиною на світі, тому що у нас народився син – маленька копія мене.
Ми трохи вірили в прикмети і до народження малюка нічого не купували (А-ля, у фільмах показують, що буде хлопчик, а насправді дівчинка). Та ми й просто послухалися наших батьків і до народження нічого не купували. Поки моя дружина після пологів лежала в лікарні, я купив все необхідне їй та малюкові.
Коли їх виписали, ми стали думати як її назвати. Моя теща запропонувала назвати Аріною і ми всі погодилися. Начебто, миле ім’я для дівчинки.
Коли Орися трохи подорослішала, ми зважилися на купівлю двокімнатної квартири, тому що в однокімнатній ми не вміщалися і дівчинка постійно просила братика. Каже, в садку у всіх є вдома друзі (це вона так про старших і молодших братів чи сестер), а у неї їх немає, є тільки в дитячому садку.Ми багато думали про це з дружиною і вирішили, що удвох дітям буде веселіше і зважились на ще одну дитину.
На цей раз у нас народився хлопчик, назвали ми його Артемом. Тоді ми і вирішили, що треба купувати свою квартиру або будинок. Але я не зовсім розумів, як правильно все це зробити.
У новому купленому будинку треба робити ремонт, треба купувати меблі, треба платити за оренду житла, плюс у нас діти маленькі.Тоді моя теща запропонувала пожити у неї, так як вона живе одна і сказала, що буде панькатися з хлопцями і буде веселіше жити всім разом. Але потім я зрозумів, наскільки це було неусвідомленим рішенням.
Діти у нас слухняні, завжди мене слухалися, не вередували й не надто балувалися. Я дізнався, що їх бабуся їм дозволено все: їсти багато цукерок, не прибирати за собою іграшки і дивитися до пізнього вечора телевізор, коли я буваю у відрядженнях, ще забороняючи дітям розповідати все це мені.На моє невдоволення теща відповіла, що у власному будинку буде виховувати дітей як хоче.
А я, в свою чергу, відповів, що нехай народжують собі дітей і виховує їх як хоче, а не наших. Тепер діти не слухаються мене, а тільки свою бабусю, яка все і завжди їм дозволяє.
